Наше село
Мурафа – село Харківської області.
На високому пагорбу при березі річки Мерчик розкинулось село Мурафа Краснокутського району на Харківщині, землі межуються з Богодухівським районом.
Площа Мурафської сільської ради - 13767,8 га. Мурафу пересікають дороги з твердим покриттям і грунтові дороги, які з’єднують її з районним центром – Краснокутськ та з залізничними станціями.
Географічне положення Мурафи можна вважати вигідним, бо вона знаходиться у великій, економічно добре розвинутій Харківській області, яка займає значне місце на Україні.
До складу Мурафської сільської ради входять села Мурафа, Мирне, селища Володимирівка, Лісне, Оленівське, Пильнянка, Сорокове.
Село, як козацька слобода, а потім і фортеця, було засноване в 1638 році. В серпні місяці 1652 року уманський полковник Сененко Кіндрат Гнатович привів на цю землю ватагу козаків, з їх сім’ями, і заснував фортецю.
В Мурафі було тринадцять сотень козаків.
Існує легенда, що давнє городище, на місці якого виросла слобода Мурафа, являє собою залишки татарського укріплення і походить від слів Мур (укріплення) і Афа (прізвище предводителя татар).
Інша легенда розповідає, немовби назва Мурафа походить від назви Муравського шляху (іноді в літературі можна прочитати Мурафський), який існував з давніх часів перекопу, тобто широкого і глибокого рову з зеленим валом на Муравському шляху, між ріками Мокею і Коломаком на території між нинішнім містом Валки і селом Перекопом.
Село швидко розросталось і через п’ять років стала міцнішою і більшою ніж Красний Кут і Валки. Річ в тім, що Мурафа розташована на Муравському шляху, по якому татари і інші степові розбійники просувалися на землі, якими володіла Російська держава.
Під час проведення реформи 1861 року селяни села Мурафи одержали земельні наділи. Сім’я Харитоненка Івана Герасимовича закупила навколо Мурафи більше землі і угідь, ніж їх мали 750 середняцьких і бідняцьких сімей.
В 1864 році тут було 418 дворів і 2589 жителів. В 1884 році в Мурафі Харитоненко збудував цукровий завод, і поблизу на площі 55 га посадили Наталіївський парк, за проектом відомого архітектора, академіка С.Б. Щусева на території парку розташовано визначні архітектурні пам’ятки Спасо-Преображенська церква (споруджена у 1913 році), водонапірна башта і парадна брама центрального в’їзду до помістя, що вела до головного будинку господарів –Харитоненків. Прикрашенням церкви – різьбленням і орнаментуванням займалася група талановитих художників. У їх числі С.Т. Коньонков. Щусеву належить і проект чудових в’їзних воріт з фігурами „кам’яних баб” по боках. Велику привабливість мали житлові приміщення, квітникарська галерея, в якій цілорічно, взимку і влітку квітували і місцеві і диковинні заморські види трав і чагарників.
Мурафський цукровий завод побудував Харитоненко в 1884 році, на річці Мерчик, поруч великого лісового масиву, в затишному і при гармонії флори і фауни співу птахів, гоміну сосни, вільхи, вікових дубів. А далі – степові простори. На них він будує невелике селище – економію і називає його Оленівкою – іменем його молодшої дочки Олени. На цих землях вирощує цукровий буряк і будує ряд тваринницьких приміщень. Таким чином господар отримує прибутки за рахунок відходів виробництва цукру.
За заслуги в розвитку промисловості, за меценатство в галузі, мистецтва і культури Павлу Івановичу Харитоненку в Сумах був споруджений пам’ятник.
В роки революції 1905-1907 і 1917 років жителі Мурафи активно виявляли бунтарський дух. Влітку 1906 року селяни засіяли поміщицьку землю. Затія закінчилася тим, що прибули солдати одного з них убили, кількох поранили. Уродженець Мурафа Я.М. Пушкар брав участь у повстанні моряків на броненосці „Потьомкін”. Ще один житель села – Т.Ю. Бідило - у Богодухові, який був центром повіту, до якого входила Мурафа, став бійцем 6-го Богодухівського Червоного полку. За бойові діла був нагороджений одним із перших орденів Червоного Прапора Радянської Росії.
В селі Мурафа народився і провів своє убоге дитинство Кучугура-Кучеренко Іван Іович - великий бандурист і громадський діяч. Народився він в 1874 році. Грав на бандурі з дитинства і, незважаючи на те, що його декілька разів кидали за грати, він грав і співав, розповідав людям правду. Великої майстерності Кучугура набув після знайомства з Г.Гончаровим – представником харківської школи кобзарів. Він його навчив грі мажорним і мінорним ладом. Уряд України високо оцінив творчість Кучугури-Кучеренка : у 1923 році за видатки концертну і лекторську майстерність, а також громадську роботу йому було присвоєно звання Народного артиста України. Разом з М.К. Заньковецькою – митцем широкого творчого діапазону, він був першим видатним діячем культури, удостоєним цього високого звання.
У боротьбі з ворогами велику мужність і відвагу, незламну волю до перемоги виявив уродженець села Мурафа Спартак Оксентійович Железний. Подвиг нашого земляка відзначений найвищою нагородою. Президія Верховної Ради СРСР своїм наказом від 31 березня 1943 року присвоїла йому посмертно звання Героя Радянського Союзу.
Діброва Кирило Селіверстович в роки війни виявив особливу мужність і безстрашність. Відважний морський десантник Діброва К.С. був удостоєний кількох бойових нагород, а 31 травня 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Багато славних бойових справ на рахунку Петра Олександровича Малька – уродженця села Мурафа Краснокутського району. За хоробрість і відвагу груди його прикрасили два ордени Червоного Прапора і орден Червоної Зірки та іншими бойовими орденами, за ударну працю після війни удостоєний ордена „Знак пошани”. В залі перемоги експонується його особиста фронтова фотографія і особиста зброя - пістолет, кулемет система шпагіна, зразка 1941 року (заводський номер ВГ - 1358), яким він знищив більше сотні фашистів.
Заслуженою пошаною в господарстві користувалася доярка Марія Кручан. Славній трудівниці колгоспу імені Горького, доярці Марії Іванівні Кручан Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно почесне звання Герої Соціалістичної праці.
Нам є чим гордитися, нам є ким пишатися, адже в нашому селі є дві чудові людини – це подружжя Біловолів. Олександр Миколайович Біловол - лікар-кардіолог. Автор 210 наукових праць. Свого часу був першим заступником Міністра охорони здоров’я України — головним державним санітарним лікарем України. Народний депутат 3-го, 4-го, 7-го та 8-го скликань. Член депутатської групи “Партія “Відродження”. Член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. Має звання «Заслужений лікар України», «Заслужений діяч науки і техніки України», орден «За заслуги» III ступеня та II ступеня. Народний депутат України є членом делегації Верховної Ради України у ПАРЄ. Почесний громадянин села Мурафа. Почесний громадянин Харківської області.
Тетяна Володимирівна Біловол – заступник генерального директора ТОВ «Базісспецсервіс».
Почесний президент Всеукраїнського благодійного фонду «З добром до людей».
Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня.
Почесний громадянин Краснокутського району. Почесний громадянин міста Богодухова. Почесний громадянин Харківської області. Нагороджена орденом Української Православної Церкви Святої Великомучениці Варвари І ступеня та грамотами Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, а також грамотами Харківської Єпархії Української Православної Церкви.
Депутат Харківської обласної ради VI скликання.
Депутат Харківської обласної ради VII скликання.
В даний час на території села Мурафа працюють основні платники податків: ПСП „Явір” (директор Рибак В.В.), ТОВ „Мурафський цукровий завод” (директор Піддячий В.Г.), СВК „Вірність” (керівник Підбуцький О.О.), а також вісім фермерських господарств: „Рябенко Ю.П.”, „Липового”, „Агрослобода” , „Мрія”, „Колос”, „Грищенко”, „Швець”, „В”юнник”, Мурафська сільське споживче товариство, Мурафська ЗОШ І -Ш ступенів (директор Цовма Л.М.), Мурафський дитячий дошкільний заклад (завідуюча Бастрич Т.О.), Мирнянський дитячий дошкыльний заклад (завыдуюча Желновач Ю.М.), Мурафська дільнична лікарня сімейного лікаря (головний лікар Хмара О.П.), Мурафська сільська бібліотека (завідуюча Дрижаног Л.П.), Мурафський сільський Будинок культури (керівник Касяненко А.М.)
Почесні громадяни Мурафської сільської ради: Ігнатенко А.О., Грищенко В.П., Біловол О.М., Малько П.Й., Грищенко М.І., Каліберда А.М., Слончак В.В., Слончак Ю.В.
З пам’ятників історії та культури в селі Мурафа меморіальний комплекс слави де входить: пам’ятник загиблим воїнам «Солдат з автоматом», пам’ятник загиблим воїнам «Мати в скорботі», стела загиблим односельцям, воїнам афганцям, та ліквідаторам Чорнобильської АС. Архітектор цих комплексів Сирота В.О.
На території Мурафської сільської ради в грудні місяці 2009 року заснований національний природний парк «Слобожанський». Площа парку 5244 га.
З релігійних громад: православний Архангело-Михайлівський храм настоятель ієрей Повідаш Павло, Свято Спасо-Преображенський Храм настоятель отець Шило Олександр, українська автокефальна православна церква настоятель отець Павло Кущ, евангельсько-християнська община (п’ятидесятники).
